<<< Усі новини за 2013 рік

3 листопада
День молитви християнок

Недільного вечора християнки нашої та інших церков Луцька зібралися на спільну молитву, присвячену темі "Ходіть за Духом у любові". В цей час пролунало багато роздумів над Словом нашого Бога, лунало поклоніння Йому у піснях і, звичайно, було багато молитов, які підносилися до престолу небесного Отця.

Любов є дуже важливою у житті кожного християнина, адже вона бере початок у Богові. Свою щоденну любов ми висловлюємо нашому Творцю і навколишнім людям. Бог кожну людину вчить любить: «Діточки, - любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою» (1Івана 3:18).

   
   
   
   

Любити ... але як? Елізабет Векаш, Румунія

Елізабет Векаш виросла в маленькому селі в центрі Румунії в баптистській сім'ї. Багато разів їй доводилося переконуватися, що Бог дуже серйозно ставиться до наших молитов. У юності вона кілька разів молилася: «Господи, допоможи мені любити людей». Бог навчив її любити людей зовсім не так, як вона очікувала. Цей процес навчання був довгим і іноді болючим, але Бог не поспішає, і Він все ще допомагає їй любити. Протягом цих років Він допомагав їй у трьох різних сферах. Коли їй було 18 років, вона поїхала вчитися у велике місто, додому приїжджала тільки на свята. У тому місті, де вона навчалася, була школа для глухих, і часто з нею їхали батьки, які везли своїх глухих дітей додому з цієї школи. Ці діти її мало цікавили, так як вони були несхожі на неї та її батьків. Діти спілкувалися жестами, і вона уникала їх, коли могла. Пройшли роки, і в неї народилася перша дитина. Вони з чоловіком дізналися, що в їхньої дочки були проблеми зі слухом. Після чотирьох років лікування в різних лікарнях і молитов виявилося, що їм треба везти дівчинку в те саме місто, де навчалася Елізабет. Їхній дитині треба було вчитися в тій самій школі, яку вона так уникала, коли їй було 18.

Така була Божа педагогіка ... Її погляд на людей з проблемами слуху повністю змінився. Її дочка зараз вже доросла, вона покаялася і стала Божою дитиною.

Елізабет також не особливо цікавилася інвалідами. Вона допускала, що це корисне служіння, але нехай ним займаються інші. Але Бог змінив її життя і зробив це досить жорстко. Їхній син народився з деякими фізичними відхиленнями. Перші 6 - 7 років його життя вона проводила більше часу з ним в різних реабілітаційних центрах, ніж вдома. Там вона зустріла багато дітей-інвалідів та їхніх матерів. У неї було кілька випадків, коли вона змогла розповісти про свою віру і підтримати інших матерів. Її син виріс і прийшов до живої віри. Ситуація з її дітьми часто ставила її на коліна. Бог її вчив такому, чого вона не змогла б навчитися ніяким іншим чином.

У цій боротьбі і в школі молитви її чоловік був великою підтримкою для неї. Було ще одне випробування, коли Господь подарував їй чоловіка. Він трудився пастором серед циган-ромського народу. Вона запитувала себе: «Як мені вчинити?» Вони одружилися, і вона пообіцяла своєму чоловікові, що його народ стане і її народом, і його Бог буде і її Богом. Але вона не любила циган. Вона знала з дитинства, що вони були брудними жебраками. Бог запитав її: «Чому ти любиш вибірково? Чому ти не любиш моє творіння? » Їй довелося змиритися перед Богом, і визнати, що Він не вибирає, а любить всіх. Сталося диво, і Бог змінив її серце, вона почала любити циган. І з того часу вона отримала багато благословінь від них і через них. Вона дізналася, що глухі, інваліди та цигани - це теж люди з вразливим серцем і вони теж Боже творіння. Вони роблять наш світ, суспільство і церкви більш барвистими і вони нам потрібні. Вони вчать без слів, без матеріального достатку і навіть без повноцінного здоров'я. Елізабет зрозуміла, що вона не заслуговує на Божу любов більше, ніж інші.


Прес-служба церкви «Фіміам»
(0332) 76-72-34
http://www.fimiam.lutsk.ua/

Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація