Євангельська церква «Фіміам» 
   

   

Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •
Леся Шевчук


Мене звати Леся. Народилася я у типовій українській сім’ї. Росла майже слухняною дитиною, була улюбленою донькою, особливо в батька. Він частенько брав мене за руку, і ми прогулювалися містом, відвідуючи мої улюблені кафе. Поряд була ще мама, бабуся і брат, які також турбувалися про мене. В сім’ї я була молодшою, тому уваги вистачало.

З часом, коли дорослішала, щось почалося змінюватися у відносинах з батьками. Тоді мені було важко в чомусь розібратися, але я зрозуміла, в чому була проблема: я хотіла одного, а вони думали по-іншому. Тому я перестала з ними радитися. Звичайно, як і всім підліткам, мені хотілося швидше вирости і вирішувати все самостійно.

Мені здавалося, що моя думка – найбільш правильна. Внаслідок цього ми втратили розуміння у стосунках. З’явилися друзі, компанії, які чомусь дуже швидко змінювалися. В той час дружбою керували інтереси, гроші, обставини, а не вірність, але все це я зрозуміла набагато пізніше. Я закінчила школу, вступила до технікуму. Гріх потихеньку, але впевнено сковував моє тіло, в’їдався в мій розум і розливався у моїй душі. Жодне свято не обходилося без алкоголю і цигарок, інколи розважалися „травою”.

Пізніше ми зрозуміли, що не обов’язково чекати свята, щоб „насолоджуватися” цим усім. Замість того, щоб розквітати в своїй юності, я марніла. Десь глибоко щось говорило, що це не моє, що воно навіть не завжди подобається мені, але совість мовчала, тому що не була чистою. Жахливі спустошення почали все більше і більше відвідувати моє серце. Невдачі, біль, розчарування в особистому житті не давали спокою. На обличчі все частіше з’являлися сльози, але один момент у моєму житті дав надію.

Одного разу я почула про Того, Хто може все змінити, відчула тягар власного життя, побачила людей, молодих за віком, чиє життя значно відрізнялося від мого. В них було те, чого не було в мене, - спокій, радість, зміст, покаяння і прощення. Серце не витримало, на колінах я просила пробачення в Ісуса за все. З того часу минуло майже 8 років. Життя змінилося, набуло сенсу. Мені подобається так жити, тому що я щаслива. Мені не потрібно штучно піднімати настрій, вдавати, ніби все добре, коли на серці смуток. Я зняла всі маски і навчилася бути собою. Дуже багато маю в Ньому, а найголовніше - це прощення і вічність. Я маю хороших друзів, дружба яких перевірена вірністю і відданістю. Я служу Господу у церкві „Фіміам” і радію, що можу це робити, прославляючи Його. Бог подарував мені сім’ю, в якій я почуваюся безпечно, наділив її довірою, любов’ю і розумінням. В моєму домі просто і затишно, тому що господарем у ньому є Ісус.

Християнське життя – це подорож у чудову країну, де Президентом є Господь, а народом – діти Божі, і лише ця країна може надати ще одне громадянство під назвою „житель небесного Єрусалиму”.

Поспішайте!



 


Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація