Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •
Олена Писарська

Людськими словами не можна описати почуття розпачу та болю серця, коли втрачаєш людину, яку дуже любиш. Світ зупиняється, основа втікає з-під ніг; життя - як розбита на маленькі шматочки ваза, а ти не можеш зібратися із силами, щоб щось зліпити знову.

Дванадцять років тому серцевий напад раптово забрав життя моєї дорогої мами у віці 36 років. Незважаючи на те, що я була оточена сотнями людей, які намагалися потішити мене, тринадцятирічну дівчинку, я відмовлялася бачити будь-кого, сильно прагнучи, як і раніше, бути у ніжних обіймах мами. Я просто була не спроможна зустрітися лицем в лице з реальністю, усвідомлюючи, що моє життя ніколи вже не буде таким, як раніше. В той кульмінаційний день, зачинившись у кімнаті, сповнена болем втрати та страху за майбутнє, я сказала Богу: «Якщо Ти дійсно є, покажи мені Себе! Допоможи мені». Це був початок особливої історії – історії моїх особистих взаємин з Богом. Історії, яка має початок та триватиме вічність, історії з яскравим моментом зустрічі Господа лицем в лице на небесах, коли я подякую за життя, яке Він наповнив радістю, надією та справжнім змістом.

Промовивши перші щирі слова до Бога, Якого ще не знала особисто, я щоранку намагалася спілкуватися з Ним, щоб пізнати, Хто Він є, і пізнати силу Його. Я виливала своє серце перед небесним Батьком, а Він відповідав мені через Своє Слово. Яка я вдячна за Його живе Слово – Біблію, лист любові, який Він лишив для мене на землі, щоб дати мені надію, зцілення, віру та любов! Коли я прагнула змінити обставини життя, Бог змінював мій характер, щоб я все більше була схожа на Христа. І, як щире золото випробовується вогнем, так Бог наступні шість років топив моє серце у тяжких обставинах життя: після смерті мами, справляючись з новими обов’язками вдома, турбуючись про трирічного брата, здобуваючи освіту, холодного зимового дня обірвалося життя тата, та Бог лишався вірним! Він очищував мене, Він топив моє серце, доки там не лишилося ніяких домішок, а лише довіра та щира любов до Нього. Бог ростив у серці віру, яка росла з кожним днем. Як добре довіряти своє життя Богу, Якому віриш і Якого міцно любиш!

Озираючись назад, я щиро вдячна Богу за історію життя, яку Він продовжує писати. Я живу з Господом уже 12 років і з кожним днем все більше захоплююся Ним, з радістю очікуючи можливість прожити кожен новий день у Його присутності. Він відповів на мою молитву і показав мені Себе живим, дієвим.. Він подарував мені так багато - набагато більше того, що я могла очікувати. Я маю Ісуса Христа, Який купив мене дорогою ціною та дарував спасіння, примиривши мене з Отцем. Я насолоджуюся Його батьківством і мудрим керівництвом у житті. Він дав мені освіту та знання іноземних мов, що дозволяє подорожувати і радіти дружбою людей з різних країн і континентів та ділитися вірою. Він дав мені любов до Писання та покликання викладати Його Слово, що змінює життя людей, які щиро шукають Бога усім серцем. Приєднавшись до церкви «Фіміам» у 2008 році, я і почала служити цим Богу. Бо немає більшої радості, як бачити людей, які приєднуються до сім’ї мого небесного Батька і щиро шукають щодня Його лиця. Бачити, як Бог перев'язує рани зламаних серцем, полоненим дарує свободу, а в'язням відчиняє в'язницю, тішить тих, хто в жалобі, вчиняє радість жалобникам, замість попелу дає їм оздобу, оливу радості замість жалоби, одяг хвали замість темного духа! (Ісаї 61:1-4).

Хоча моя історія – це історія болю і втрати, та водночас вона прекрасна. Бо по дивній благодаті Божій Він дав мені пережити неочікуваний біль, перетворивши його на перлину. Тіло, в якому росте перлина, відчуває біль, та після болю з’являється білий символ чистоти і витривалості - прикраса великої цінності, яку кожна жінка носить з гордістю. Він дав мені зрозуміти ціль моїх страждань – примирити мене з Отцем і наблизити до Його серця. Бог має ціль нашого болю – цінне переможне життя для Його слави!


 

Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація