Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •
Олег Шмарук

Мене звати Олег, мені 27 років. Моя дорога до Бога розпочалася ще в дитинстві.

До одинадцяти років я жив з рідними батьками. Потім мама моя померла і мене взяли на виховання інші люди, які були нам далекими родичами. Ця сім’я була віруючою. Моя рідна мама також вчила мене жити з Богом – водила в недільну школу. Покаявся я в таборі для дітей-сиріт, куди мене запросили віруючі люди. З моїми названими батьками я став регулярніше відвідувати зібрання, майже кожної неділі.

Жила тоді наша сім’я в селі. Батьки були членами помісної церкви, а ми з моїм старшим братом Артемом ходили на зібрання у церкву Дім Євангеліє м. Луцьк.

Відвідуючи Кірху вже тривалий час, я взнав, що є християнський молодіжний клуб «Фіміам». Ми з Артемом вирішили піти подивитися.

Коли я прийшов вперше, мені дуже сподобалось – це було щось нове та цікаве. Особливо вражала щирість людей. Завжди приходило багато молоді. Зустрічі проходили дуже весело – ставили сценки, співали багато християнських пісень. У нас навіть утворився музичний гурт під назвою «Нове життя». Ми часто їздили на євангелізації в інші містечка та села. Бувало, на цілі тижні виїжджали, там жили, проповідували. Також їздили в будинки пристарілих.

Я майже кожного дня приходив у церкву, мені подобалось там бути, подобалось навчатись – розбір Слова, курси по вивченню Біблії, основи віри, співанки.

Особливо приваблювало те, що я був наймолодшим серед всіх моїх друзів-християн. Я до них тягнувся, а вони мене приймали таким, яким я є. Вражав їхній спосіб життя і я брав з них приклад. Коли Павло Миронюк почав говорити зі мною про хрещення, я зрозумів, що мене сприймають серйозно, що мені довіряють. На той час мені було 15 років. Прийняти хрещення для мене було дуже виваженим та виваженим рішенням, оскільки я усвідомлював всю відповідальність перед Богом за своє подальше життя. У 1997 році я охрестився і став членом церкви «Фіміам».

У 1999 році я поступив в університет. Я завжди був людиною відкритою до спілкування і тому всі мої одногрупники знали, що я – віруючий. Я намагався якомога частіше свідчити людям, розповідати про Христа на кожному місці, де б я не був, намагався використовувати кожну нагоду. Пригадую, ми з церквою у школах показували фільми проти наркотиків, проповідували. І потім я ці фільми показав своїм одногрупникам. Вони були дуже вражені.



На сьогоднішній день я одружений, маю двоє діток і живу з Богом. Можливо, в служінні я задіяний не настільки, на скільки хотілося б, проте знаю точно: без Бога я своє життя просто не уявляю!

Бог дає надію, дає спасіння, Він є найкращим другом


 

Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація