Євангельська церква «Фіміам» 
   

   

Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •
Олександр Слобода

Народився я в нормальній сім’ї. Ріс, як усі. Нічим особливим не відрізнявся. Але коли підріс, то захотілося чимось відрізнятися від інших, бути модним та крутим. Компанія, з якою я дружив, теж була такою.

Спочатку ми пили та курили. Потім для нас стало модно курити «план». Ми цього навчилися - і в нас непогано виходило. Ось так і жили: горілка + «план» = життя. Принаймні, я намагався так жити.

Закінчивши школу, вступив до університету на факультет романо-германської філології (ін’яз). Почалося нове життя, нові знайомства, нові компанії. А «план» вже повільно переростав у більш сильний наркотик. Навчання давалося важко, вчитися не хотів і після першого курсу взяв академвідпустку на рік. І саме під час цієї академки трапився другий (після навчання) крутий переворот у моєму житті. Я почав колотися. До цього мене вмовив один мій друг, який знав, що це таке, який коловся не один рік. Я, як зараз, пам’ятаю, як протягом п’яти хвилин він мене вмовляв, і нарешті я погодився.

Після першого разу був другий, третій, п’ятий, десятий... так я став наркоманом.

Я не знав, куди приведе мене наркотик. Адже спочатку все здавалося казково-красивим: нові відчуття, нові думки... і я думав, що так буде завжди. Але я помилявся!!!

З кожним днем я коловся все більше і більше, сам того не помічаючи.

Минув рік - і я поновився на навчанні в університеті. Але яке може бути навчання в наркомана?! Коли в тебе ломка, то ніяке навчання не зажене в університет - швидше бажання вколотися зажене на притон.

Я почав деградувати. Змінилася моя нервова система, я став агресивним, почав погано думати (про пам’ять вже мовчу - вона взагалі кудись зникла). Іноді ставало страшно від того, що забував елементарні речі, які просто не можна забути...

Кожен день був копією попереднього: прокинувся – пошук грошей – пошук наркотику – вколотися – ніч – спати. І так щодня. Залишив навчання. Дізналися батьки. Звичайно, вони не були задоволені, але теж почали шукати для мене вихід. Почав їздити в наркодиспансер. Там допомогли зняти фізичну ломку. Але залишалася психологічна залежність: коли наркоман сидить в мізках і керує вчинками.

Два рази був при смерті від передозування різних наркотиків. Але, слава Богу, не помер.

З кожним днем ставало все гірше і гірше. Наркотик з’їдав мене не днями, а годинами. Я думав про те, щоб чимшвидше померти.

Але в Бога були зовсім інші плани щодо мене. Моя мама почала відвідувати центральну церкву євангельських віруючих, і там познайомилася з одним колишнім наркоманом. Він прийшов до мене додому і почав розповідати про Бога, що Він дає силу не колотися, не пити алкоголь... Все, що я міг тоді сказати, це було наступне: „Молодець. Тримайся. А я якось сам...”

І ось одного разу я ввечері повертався додому. Був «вмазаний», трішки п’яний, ішов і думав, що я скажу вдома мамі, яка знову буде чіплятися з запитаннями. Я проходив біля будинку, де була місцева церква. Я знав, що там збираються віруючі - і все, більше я там нічого і нікого не знав.

І, проходячи мимо, я повернув голову в той бік, де були вікна церкви, побачив там світло, - і неначе якась невидима сила взяла мої ноги в свої руки і повела у напрямку церкви. Я зайшов і зупинився, не знаючи, навіщо зайшов. Там сиділи віруючі хлопці та дівчата, з якими я пізніше познайомився. Був там і пастор. Я розповів, що я наркоман, хочу кинути... Вони мені запропонували пройти в них реабілітацію від залежності. Я погодився. В той же вечір мене взяли на реабілітацію.

Минуло два дні - і на третій я сказав, що йду від них. Мене вмовляли залишитися, але я (точніше сатана, який мене підбурював) наполягав на своєму. І я пішов, знову став колотися, ще більше. Але, разом з тим, почав відвідувати богослужіння, трохи читати Біблію. І незабаром мене знову взяли на реабілітацію.

Минуло більше 8 років, як я вільний. Ісус Христос цілком звільнив мене від залежності. Звичайно, було не легко, але я молився - і Бог благословляв, давав полегшення. Реабілітація тривала 7 місяців. Бог зробив з мене нову людину. Дав мені нову сім’ю, нових друзів. Я увірував і не жалкую про це. В мене є неоціненна радість, адже після смерті я буду з Самим Ісусом Христом в раю. Так написано в Біблії. І я в це вірю.

Після звільнення я був у церкві першим колишнім наркоманом. Зараз їх близко 30. Є і мої друзі, з якими я коловся раніше. А зараз ми славимо Бога за Його дивне спасіння.



 


Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація