Євангельська церква «Фіміам» 
   

   

Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •
Микола і Людмила Закірови


Микола

Вхожу в мечеть. Час поздний и глухой.
Не в жажде чуда я и не с мольбой:
Когда–то коврик я стащил отсюда,
А он истерся – надо бы другой.
Омар Хайям

Думаю, що я не був оригінальним у своєму ставленні до Бога: всі ми, живучи в грішному світі, згадуємо Господа у потребі чи в релігійні свята.

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені – і Я вас заспокою!» (Біблія, Євангеліє від Матві 11:28). Ісус Христос не вказав ні на яку іншу особистість, хто б міг заспокоїти грішника, зцілити його хвору душу, вирішити його проблеми і спасти від Божого суду.

Зараз, проживши хоча не великий, але прекрасний період життя з Богом, я дивлюся на свій минулий стан з деякою іронією. Моя метушливість, незадоволення собою, дружиною, дітьми і всім навколишнім викликало у мене злість та лють. І тоді я звертався до того, чим можна було залити своє горе. Випивши спиртне, я ніби заспокоювався, але це була лише перша фаза; за сп’янінням приходило похмілля, мої проблеми зростали, як сніговий ком: мені знову здавалося, що увесь світ проти мене. Я почав задумуватися, чому це зі мною відбувається.

До того часу, коли я покаявся, моя дружина вже протягом трьох років жила з Богом. Увесь цей період часу вона намагалася мені допомогти знайти Бога: запрошувала на богослужіння – та я сердився на неї, вголос читала мені Біблію – я ж засинав під її бормотання. Згадую це все – і мені соромно перед своєю дружиною. Але у моїй свідомості відкладалася істина буття. Це я зараз знаю, що Господь чув молитви моєї дружини, нинішніх моїх братів і сестер у вірі – дуже вам дякую! – і потрохи відкривав мої очі. Він не пришвидшував події, а давав можливість відчути мої неподобства, мучив моє сумління. Дякую і за те, що мене запросили на домашню групу спілкування. Коли у тісному колі вивчаєш Біблію і починаєш розуміти суть Писання, тоді й на світ дивишся іншими очима: переді мною ніби засяяло світло, і я чітко побачив усю гріховність свого існування.

Як я каявся і що тоді говорив, не пам’ятаю. Пам’ятаю лише сльози очищення моєї душі і жахливий сором за марно прожиті роки.

Ми маємо велике щастя жити в період Божої благодаті, коли Бог, через Свою милість, прощає і приймає грішників, важливо лише самому усвідомити, що ти грішник, грішник від народження, грішник у своєму житті – і тоді все стає на свої місця. З того часу моє життя придбало новий зміст і благодать Господа нашого Ісуса Христа.

«Що ж ми маємо робити, мужі–браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Біблія, Дії святих апостолів 2:37, 38).


Людмила

У своєму житті в Бога я не вірила і до віруючих людей ставилася з презирством, а все, що зі мною відбувалося, вважала своїм досягненням. Я завжди, при можливості, якщо виникала така тема у розмові, сперечалася і доводила, що Бога немає. І коли у моє життя прийшла біда, я почала шукати вихід у походах до гадалок. Але одного разу одна з них порадила піти у церкву і написати на папірці, щоб молилися за мою проблему. З того часу я іноді заходила у церкву. У мене з’явилася надія, хоча я все одно залишалася наодинці зі своєю бідою. Я почала молитися, просячи у Бога про спасіння свого сина, і просила послати йому віруючого друга. Я вже чула про те, що хто стає християнином, то залишає пиятику, куріння і взагалі живе по–іншому. І ось в один із вечорів до нас прийшов Саша Слобода. Він до того, як син опинився у місцях позбавлення волі, спілкувався з ним. Це було першим свідоцтвом того, що Бог почув мої молитви, адже Саша уже в той час прийняв у своє серце Христа. Я знала, що він став віруючим, і дуже цьому зраділа. Але коли розмова торкнулася того, що я сама повинна визнати свої гріхи перед Богом, я була здивована. Адже вважала, що спасіння необхідне лише моєму сину, а не мені. Я не відчувала за собою ніякого гріха, але пообіцяла Саші, що прийду на богослужіння. В принципі, я була готова на все заради спасіння близької мені людини.

І я вдячна Богу за Його Слово, через яке Він відкрив мені інший світ – світ Ісуса Христа, розп’ятого за мої гріхи. Я зрозуміла різницю між тим життям, яким жила, і тим, яке пропонує мені Господь через віру в Ісуса Христа. І Він завжди вірний Своїм заповідям: «…віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім» (Біблія, Дії святих Апостолів 16:31). І ось ми зараз уже разом з чоловіком славимо Бога і молимося про спасіння наших дітей та внуків.



 


Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація