11 Чер, 2025
Жінки, що перебувають у нас на реабілітації, зробили сміливий крок — визнали свою залежність і почали шлях до одужання. Кілька з них — з тимчасово окупованих територій. Вони втратили не лише домівки, а й будь-яку можливість повернутися. У них немає “назад” — є тільки “вперед”. Але й цей шлях не завжди можливий без підтримки.
Фінансово ці жінки не можуть оплачувати своє перебування в центрі. Та це не зупиняє їхню боротьбу. Ми як церква робимо усе можливе, щоб допомогти їм не зійти з цього шляху.
Оксана Слободенюк, 50 років, м. Покровськ Донецької області
Вона з чоловіком були практично останніми, кого евакуювали з Покровська. Зараз місто під постійними обстрілами ворога. Вони мають уже дорослих дітей, але під час евакуації втратили з ними зв’язок і не знають, де вони на даний момент. Інших рідних чи близьких люди не мають.
В Луцьку Оксана з чоловіком знаходяться з осені 2024 року. Церква надала їм прихисток, де вони проживали. Оскільки люди мали алкозалежність, ми запропонували допомогу і уже 7 місяців вони знаходяться на реабілітації, — Оксана на жіночому, чоловік на чоловічому відділенні центру для залежних.
Наталія Вітько, 48 років, м. Сєвєродонецьк Луганської області
З 2015 року Наталія проживала в Рівному. До повномасштабної війни періодично їздила додому в Сєвєродонецьк, але зараз місто в окупації. Жінка не знає, чи вціліло її житло і в якому воно стані. З рідних має дочку та внука, які живуть за кордоном.
На даний момент Наталія знаходиться на нашому центрі. Уже 5 місяців жінка проходить курс реабілітації від алкозалежності.
Катерина Феоктистова, 40 років, м. Маріуполь Донецької області
Через проблеми з законом жінка відбувала покарання у вигляді позбавлення волі. За кілька днів до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Катерина потрапила до в’язничної лікарні в колонії села Добриводи Тернопільської області. Після лікування мала повернутися у в’язницю в Маріуполі, але війна внесла свої корективи, — строк ув’язнення Катя добувала в Добриводах.
Вдома в окупації залишилася мама та брат. Жінка не може повернутися, адже не має жодних документів. Хоча Катя не має залежності, уже місяць проживає на центрі.
Кожна з них заслуговує на шанс. На нове життя. Підтримати їх — означає подарувати не просто допомогу, а надію, надію на Бога. Ми віримо, що окрім звільнення від фізичної залежності, жінки отримають звільнення від гріха та спасіння в Ісусі Христі.
Будемо вдячні, якщо долучитесь до служіння залежним у церкві «Фіміам».