Євангельська церква «Фіміам» 
   
   

Фото •
Аудіо •
Відео •
Проповіді •
Церковна газета •


Андрій Гаврук
Перша моя молитва була такою: «Боже, якщо Ти є, то зроби мені так і так». На той час я служив в армії і хотів, щоб змінилися певні обставини.




Тетяна Панасюк
Зараз я вчуся ходити, але не ногами, а в дусі, ходити у правді перед Богом.





Аня Дмитренко
Я жила, де доведеться, по різних притонах, і були навіть моменти, коли хотіла, щоб мене посадили, бо розуміла, що інакше не кину вживати наркотики.




Олександр Слободянюк
Я вірю, що Бог врятував мене для того, щоб прославитися через наше служіння і використати для спасіння інших!




Люба Михальчук
Я безмежно вдячна Богу, що моє життя та служіння пов’язане з Луцьком, з церквою «Фіміам». Я маю велику родину в Господі, друзів, котрі підтримають та ніколи не зрадять.


Олена Писарська
Хоча моя історія – це історія болю і втрати, та водночас вона прекрасна. Бо по дивній благодаті Божій Він дав мені пережити неочікуваний біль, перетворивши його на перлину. Тіло, в якому росте перлина, відчуває біль, та після болю з’являється білий символ чистоти і витривалості - прикраса великої цінності, яку кожна жінка носить з гордістю. Він дав мені зрозуміти ціль моїх страждань – примирити мене з Отцем і наблизити до Його серця.

Олег Шмарук
До одинадцяти років я жив з рідними батьками. Потім мама моя померла і мене взяли на виховання інші люди, які були нам далекими родичами. Ця сім’я була віруючою. Моя рідна мама також вчила мене жити з Богом – водила в недільну школу. Покаявся я в таборі для дітей-сиріт, куди мене запросили віруючі люди. З моїми названими батьками я став регулярніше відвідувати зібрання, майже кожної неділі.


Ірина Потурай
У кожної людини рано чи пізно в житті постає питання: «Для чого я живу?». Мене це питання ніколи не цікавило – я просто жила...




Микола і Людмила Закірови
До того часу, коли я покаявся, моя дружина вже протягом трьох років жила з Богом. Увесь цей період часу вона намагалася мені допомогти знайти Бога: запрошувала на богослужіння – та я сердився на неї...




Володимир Чайковський
Тим людям, які зараз також томляться від алкоголю, хочу сказати, що у Бога є вихід і Він має краще життя для вас – життя, наповнене змістом.



Іван та Галина Вегери
Ми раділи від того, що діти змогли вступити у вищі навчальні заклади, успішно їх закінчили. Друзі дітей теж були добре вихованими людьми, впевненими у своїх міцних позиціях і безхмарному майбутньому. Все було ніби й добре, та не просили ми захисту в Господа для своїх дітей!




Юрій Цимбал
Я не скажу, що коли я вколовся, то життя моє відразу змінилося. Я продовжував жити сімейними проблемами, слухався батьків, і, здавалось, що все було нормально...




Федір Яковлєв
У 7 років я почав курити, а в 13 спробував наркотик – через цікавість. Через деякий час побачив, що почав втрачати друзів; стосунки у сім’ї стали гіршими, також погіршилося здоров’я, одним словом – наркотики перекреслив увесь зміст мого життя...



Ярослав Довгий
Веселі компанії, цигарки, випивка, дівчата, згодом і наркотик, план. Та швидко це все набридло і захотілося більшого і сильнішого – цим більшим і став опій (ширка)...




Дмитро Шевчук
Страшно спостерігати за собою, коли те, що радувало, тепер не цікавить. Яскраве різноманітне життя перетворюється у сіре, буденне й одноманітне. Мама не впізнавала в мені сина, вона казала, що я - це не я, а хтось чужий...



Леся Шевчук
Невдачі, біль, розчарування в особистому житті не давали спокою. На обличчі все частіше з’являлися сльози, але один момент у моєму житті дав надію...




Олена Маносюк
Після звільнення, коли я вже поверталася додому, мені повідомили, що донька померла, потрапивши в аварію. Я не знала, як на це реагувати. Сумніви тривожили моє серце, вірити в таке зовсім не хотілося...



Ольга Кічкіна
Вона все швидше опускалася на дно, перестала слідкувати за собою і вже більшу частину часу проводила на вулиці, де доведеться: в під’їздах, на сходах, в підвалах, на горищі. І сама перестала себе впізнавати...



Елла Ничипорук
Почалося життя у пеклі, тільки ще на землі. Вранці відкриваєш очі – і одна думка: «Де взяти?», і ввечері те саме. І з кожним днем все більше затягує те болото, що бридко самій від себе...




Анатолій Тригуб
Алкоголіком я себе не вважав, адже думав, що так зараз усі живуть. Моя дружина не мала наміру таке терпіти (вона була з інтелігентної сім’ї, працювала вчителькою) і попросила розлучення...




Ольга Сікорська
Тоді діти не розуміли, що відбувається з їхньою мамою, хоча не раз бачили мене зі шприцом. Через деякий час я взагалі перестала піклуватися про них...




Олександр Слобода
Я не знав, куди приведе мене наркотик. Адже спочатку все здавалося казково-красивим: нові відчуття, нові думки... і я думав, що так буде завжди. Але я помилявся!!!





 


Євангельська церква «Фіміам» © 2017
Контактна інформація